6.10 Чи відрізняється сучасна справедливість від біблійної? Чому хороший хлопець не завжди перемагає? Чи пов’язані благодійність і справедливість? Повідомлення про злочин – це зрада?
Біблія благає нас повернутися до Бога і «стережи милість та суд, і завжди надійся на Бога свого!» (Ос 12:6). Ми повинні бути голодними і спраглими заради справедливості, але завжди діяти з милосердям, як нашим головним бажанням (Мт 5,6-7). Справедливість сама по собі не може змінити світ: лише любов може це зробити. Ісус скасував старозавітне «око за око» (Втор. 19:21) і попередив нас не платити злом за зло (Мт 5:38-44). Це свідчить про тісний зв’язок між благодійністю та справедливістю. Наша судова система настільки ж недосконала, як і люди, які нею керують, тож, на жаль, справедливі рішення не завжди виносяться.
Це християнський обов’язок – прагнути до перемоги справедливості, особливо для бідних і маргіналізованих людей. Якщо ми страждаємо від несправедливості, ми можемо подивитися на Ісуса, єдину насправді справедливу людину, Який також постраждав несправедливо. Повідомлення про злочин юридичній системі, що заслуговує достатньої довіри, є не зрадою, а служінням людству. Біблія каже нам спочатку спокійно говорити з братом чи сестрою, які ображають нас, а коли вони не слухають, повідомляти про це керівникам спільноти (Мт 18:15-17).
What is justice?
Justice is the moral virtue that consists in the constant and firm will to give their due to God and neighbour. Justice toward God is called the "virtue of religion." Justice toward men disposes one to respect the rights of each and to establish in human relationships the harmony that promotes equity with regard to persons and to the common good. the just man, often mentioned in the Sacred Scriptures, is distinguished by habitual right thinking and the uprightness of his conduct toward his neighbour. "You shall not be partial to the poor or defer to the great, but in righteousness shall you judge your neighbour” (Lev 19:15). "Masters, treat your slaves justly and fairly, knowing that you also have a Master in heaven" (Col 4:1) [CCC 1807].
Кожне суспільство створює власну систему правосуддя. Милосердя виходить за межі справедливості, тому що любити означає давати, пропонувати те, що є «моє», іншому; але ніколи не бракує справедливості, яка спонукає нас дати іншому те, що є «його», те, що йому належить через його існування чи його дії. Я не можу «віддати» іншому те, що є моїм, не давши спочатку того, що йому належить по справедливості. Якщо ми любимо інших з милосердям, то, в першу чергу, ми справедливі до них. Справедливість не тільки не є сторонньою для милосердя, але є альтернативним або паралельним шляхом до милосердя: справедливість невіддільна від милосердя [Папа Бенедикт XVI, Caritas in Veritate, 6].
