All Questions
prev
Попередній:3.21 Які найважливіші місця в церкві?
next
Наступний:3.23 Звідки походять різні види церковної архітектури?

3.22 Що таке купіль? Чому в церкві стоять статуї?

Всередині будівлі церкви

У купелі міститься вода, якою хрестять людей. Тут починається нове життя людини як християнина. Статуї в церквах допомагають нам думати про святих. Вірні можуть попросити святих (а не статую!) приєднатися до них у молитві до Бога. Усі ці святі близькі до Бога на небі.

Коли ви запалюєте свічку біля однієї зі статуй, ця свічка символізує ваші молитви, які продовжуються, навіть коли ви залишаєте церкву. Святий помолиться за вас.

Купіль – це місце, де людина охрещується і стає християнином. Статуї та образи допомагають нам просити святих молитися з нами і за нас.
The Wisdom of the Church

Why does the Old Testament forbid images of God, and why do we Christians no longer keep that commandment?

In order to protect the mystery of God and to set the people of Israel apart from the idolatrous practices of the pagans, the First Commandment said, “You shall not make for yourself a graven image” (Ex 20:4). However, since God himself acquired a human face in Jesus Christ, the prohibition against images was repealed in Christianity; in the Eastern Church, icons are even regarded as sacred.

The knowledge of the patriarchs of Israel that God surpasses everything (transcendence) and is much greater than anything in the world lives on today in Judaism as in Islam, where no image of God is or ever was allowed. In Christianity, in light of Christ’s life on earth, the prohibition against images was mitigated from the fourth century on and was abolished at the Second Council of Nicaea (787). By his Incarnation, God is no longer absolutely unimaginable; after Jesus we can picture what he is like: “He who has seen me has seen the Father” (Jn 14:9). [Youcat 358]

This is what the Popes say

Роздумуючи, озираюся на довгий шлях мого життя, я розмірковую про те, як оточення, парафія та моя родина привели мене до купелі Вадовицького костелу, де я, отримав благодать 20 червня 1920 р. стати сином Божим разом з вірою в мого Відкупителя. Цю купіль я вже урочисто поцілував у рік Тисячоліття Хрещення Польщі, коли був архієпископом Краківським. Сьогодні я хочу знову поцілувати її як Папа, наступник Святого Петра. Я бажаю зосередити свій погляд на обличчі Матері Неустанної Помочі на її образі у Вадовіцах. [Папа Іван Павло II, Виступ у Вадовіце, 7 червня 1979 р.]