2.42 Яку роль відігравала Церква в епоху Просвітництва?
У XVII столітті розвиток науки призвів до сумнівів у вірі. Мислителі епохи Просвітництва правдивими кваліфікували лише ті твердження, які можна було б раціонально довести. Церква і Папа зазнали потужної критики.
Раціоналізм зосередився на людській думці. Хибний висновок полягав у тому, що Боже одкровення та християнство потрібно було відкинути. Тим не менш, віра і наука можуть бути ідеально сумісні! Подекуди цей період позитивно впливав на Церкву. У деяких протестантських країнах епоха Просвітництва призвела до більшої релігійної свободи для католиків та інших вірних. Але в той же час відбулися жахіття Французької революції, яка також була заснована у період Просвітництва.
Ми створені, тому залежні від Творця. В епоху Просвітництва, особливо для атеїзму, це почало сприйматися як залежність, від якої необхідно було звільнитися. Насправді, якби цей Бог-Творець був тираном, а не доброю Сутністю, це була б фатальна залежність, навіть якби Він був схожий на людських тиранів. Якщо, натомість, цей Творець любить нас і наша залежність означає перебування в просторі Його любові, то в такому випадку залежність є саме свободою. [Папа Бенедикт XVI, Звернення до Римської семінарії, 20 лютого 2009 р.]
